На нашiй планетi
Iснує двi мови:
То г'валт кулеметiв
I мова любовi.
НенАвистi мова
Жорстоко вбиває.
Людину здорову
Iз глузду зсуває.
Ту мову звiрИну
Впiзнаєш вiдразу.
В нiй - смерть i руїни
I повно маразму.
А мова любовi -
В матусинiй ласцi,
У доброму словi,
В бабусинiй казцi,
В суцвiттях калини,
В пiснях солов"їних,
У працi людини
Для блага країни.
Пороблено наче
Здавен i донинi,
Що мова звiряча
Милiша людинi.
А мову любовi
Усi зневажають.
У рiках iз кровi
Столiття минають.
Одначе пiд Небом
Всi ми - бiомаса.
Дiлитись не треба
На нацiї, раси,
На бiдних, багатих
(Елiту i демос).
Як вибухне Хата-
Земля, пропадемо.
Навiщо Ти, Боже,
Мiзки дав людинi?
Двi мови не можуть
Ужитися нинi.
Якби ж то, Ти, Боже,
Наставив людину
На розум, то може б,
Цей свiт не загинув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2020
автор: Leskiv