Запросив до ресторану
Чоловік дружину:
"Пішли люба відмічати,
Ювілейну днину?!
Одягни найкращу сукню,
Туфлі та каблучку,
Не забудь про редикюльчик,
Ось, повісь на ручку"
Щебетав він біля неї,
Мабудь пів години,
Сам вдягнувся дуже швидко,
Майже за хвилину
І пішли, мов голуб"ята,
Забувши про сварки,
І про те, що розділили,
Кастрюлі та чарки
Він летів немов на крилах,
Чекати невзмозі,
А вона собі гадала.
Де узяв він гроші?
Бо вже мабуть місяць другий,
Сидів без роботи,
І його не колихали,
Жіночі турботи
Оформляв лише кредити,
За її спиною,
А вона цей віз тягнула,
З сивой головою
Ось нарешті ресторанчик,
Сіли вже за столик,
Заказав собі він пляшку,
А дружині - тонік
Дуже мило гомоніли,
Піднімали тости,
Сперечались, що немає,
У житті їх росту
Коли ж час прийшов платити,
Його окосило:
"Діставай свій редикюльчик!"
Просить він дружину
"Бо у мене,моя люба,
Нема не копійки,
А тебе я дуже люблю,
Ти ж моя навіки!"
Ось таке бува кохання,
В жінки з чоловіком,
Бо на старість всі дуріють,
Не нехтують віком
Щоб зажди був чоловічок,
Милий та хороший,
На руках його носіть,
Не ховайте гроші!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89837
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.08.2008
автор: TigraAgara