А Сентименти , рвуть мою душу в нірвану
Є Холодне ліжко ,як море широке.
Місяць,жде нічку циганку свою кохану
Пливе човником через океан глибокий.
І в розкішнім замку неспиться до півночі
Поміж зір, жевріє надія ...світанок.
Від зим,частіше б'ється серце жіноче.
Сяє ,сонечко каже :мені "Добрий ранок".
А зима,щедро засіває сніг лапатий
Встеляє килим від порогу до воріт.
Так , кажуть,що буде урожай багатий
Ковдрою, вкриває озимину білий світ.
Зів'яла,троянда від морозу на очах
Осипається, ронить пелюстя на сніг.
Притих ,всоловів і чахне на вітті птах.
Жде ,весну розправити свої крила в політ.
Сиджу, дивлюсь крізь залізні грати до зір
Зима ,білосніжна пані взяла в полон .
Блищить, як криштальна ваза із синіх гір
І Красень Місяць малює мені казковий сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2020
автор: Чайківчанка