Загублене кохання

Весна  і  літо  вже  пройшло,  
І  осінь  сива  
Сховала  тугу  за  вікном  
В  холодні  зливи.  
Боліло  серденько  й  душа  
З  дощем  ридала:
Покинув  милий  і  пішов  –
Його  не  стало.  

 Приспів:
Захурделило  надворі,  
Захурделило.
І  снігом  сипле  ізгори  –
Кругом  все  біло.  
І  нашу  стежку  замело,  
Де  ми  ходили.  
Чи  ж  то  кохання  в  нас  було,  
А  чи  згубили...  

Не  зеленіє  вже  верба,  
Що  над  ставочком,
В  воді  не  миє  вже  вона  
Свої  листочки.  
Покинув  милий  і  пішов    -
Його  немає.  
Мабуть,  десь  іншу  вже  знайшов  
Й  її  кохає.  
 
І  над  ставочком  вже  верба
В  журбі  схилилась.  
Не  грає  хвилями  вода  –
Покрила  крига.  
Поглинув  сніг  вже  назавжди  
Святе  кохання.  
Більш  не  повернеться  сюди
Ні  вдень,  ні  зрання.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2020
автор: Ольга Калина