Я пам'ятаю промені ясні,
Які лишало сонце на стежині
І посміхались радісно мені,
Найкращі очі любої дитини
У них була любов і теплота
І погляд говорив усе за себе,
Як ніби пригорталася весна -
Твоя чудова неповторність, нене
Я пам'ятаю зорі чарівні,
Мов кликали у далечінь тумани,
Такі приємні миті дорогі,
Які писали трепетні романи
І закружляли, мовби у танку,
Обійми і приємні, і холодні
Та ми черпаєм істину святу
До світла простягаючи долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик