А страждають, - ми знаємо, - праведні -
На Голгофі, на смертних хрестах…
І сльозами та кров’ю обагрені
Їх діяння пречесні в віках.
Проти зла ополчилися Вірою,
А Любов – їх одвічна яса.
Зло клубочить нечистою силою,
Нищить добре, що в душах скреса.
Злу немає закону й обмеження:
Все доцільно заради мети…
Йдуть у вічність під хмарними вежами
Світлі душі, і плачуть хрести.
Та «на повну» жирують охульники,
Їх словесний нуртує «пінг-понг».
Справедливості, Чесності, Вольності
Не підвладний цей грішний «закон».
Лицемірно-липкою облудою
Заліпили нам слух молитвИ…
Болі добрих довічно спокутою
Будуть хмарою в Вічність рости.
А степи все рясніють могилами:
Жертви злочинів злоби - війни.
Більше тисячі років ми «віримо»,
Та у душах - не стали людьми…
Бо страждають, як бачимо, добрії,
Їх сльозами аж небо скреса.
Вже дощенту всі чаші наповнені -
Час явлення живого Христа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)