Вірити у твоє існування, чи не вірити? Тебе нема! Якщо ж ти існуєш, чому щовечора зі мною тільки ручка і блокнот, де я записую свої мрії. Може я в ньому і тебе намалювала? Так, я тебе намалювала. В поетичному пориві написала про всі наші вигадані зустрічі. Записала свої сни, мов це було насправді.
Якщо ти існуєш, чому я відчуваю самотність? Чому мені так сумно, мовби я сама себе обманюю. Ти мені постійно говорив, що я закрилася у своєму світі, що пора б повернутися в реальність. І ось, вже зовсім розгубилася і не тямлю де я, в реальності чи у своїх крилатих мріях. А ти мені здаєшся героєм зі сторінок якогось давно забутого роману. Ти мій сон, те чого ніколи не було, придуманий мною герой, казка, вигадка та й годі. Якщо ти існуєш, скажи де ти? Чому я не відчуваю твого існування?...
Мій казковий персонаже, я пишу тобі в блокнот, те, що хотіла сказати, а ти мені відповідаєш моєю ручкою, червоною пастою. Чому ж в серці біль? Я зрозуміла, що ти моя вигадка? Чи може ти існуєш, бо казки не можуть ранити душу.
Якщо ти існуєш, чому ти так далеко? Чому щовечора я пишу свої романи, одна? Існуєш ти, чи ні, але я хочу вірити в наступну зустріч, нехай навіть в блокноті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2020
автор: ЛеріяКіт