Вузька стежина бігла лугом,
Купалась в ранішній росі.
Її я маю за подругу,
Несу свої секрети всі.
А вона кривиться від болю,
Бо шкода їй мене, мабуть,
Та й схожі долею-судьбою:
Уліво, вправо – лиш би буть
На цій землі, святій і грішній,
І бігти, бігти без кінця,
Не замінивши честі грішми,
І не ховаючи лиця.
26.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Ганна Верес