Як і тоді стоїть нічний вокзал,
І ліхтарі розсіюють пітьму,
А я тебе малий чекав,
І мріяв, що ще обніму.
Нехай тобі розкаже сон,
Як я тебе тоді чекав,
Як образ твій я малював,
До серця міцно пригортав.
Усе залишилось без змін,
Хоч я тебе усе життя шукав,
Тобі матусю мій земний уклін,
Шкода твоєї ласки не пізнав.
Нехай тобі розкаже сон,
Як я тебе в думках стрічав,
Як образ твій я малював,
І в снах коротких цілував.
Зростає мамо онуча,
Таке красиве як і ти.
Хоч доля в нього не моя,
Та все ж йому потрібна ти.
Нехай тобі розкаже сон,
Що внучці дав твоє імя,
Яка щаслива в нас сім'я,
Дружина, донька ну і я.
Я дякую тобі за все,
За найцінніше за життя,
Турбує лиш мене одне,
Чи ти на світі ще жива.
Нехай тобі розкаже сон,
Як руки твої цілував,
Нехай тобі розкаже дощ,
Все те, що я не розказав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Горбаль Василь