Якось довгенько я в черзі стояв,
Прикро було на душі,
В думках своїх про проблеми рішав,
Як їх позбутись мерщій.
Тут незнайомка якась підійшла
І посміхнулась мені,
Поглядом душу мою пройняла,
В ній запалали вогні.
Хоч не стрункий був у жіночки стан
І щоби красуня-то ні,
Та посмішка та, як на душу бальзам,
Настрій підняла мені.
Щось запитала,я щось відповів,
Жіночка далі пішла,
А я в довгій черзі неначе ожив
Неначе душа завелась.
Як же нам мало потрібно,дивись,
Щоб настрій підняти комусь
Щиро від серця свого посміхнись
І радісно стане йому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2020
автор: Малиновый Рай