І де ж у космосі ота своя планета,
Якщо ми на Землі такі чужі,
Руйнують сни не люди, а портрети,
Щодень не мрії, а прозорі міражі …
І де ж у космосі у кожного планета,
Що кожен кожному не рідний, а чужий,
Минулого яскравості протерті,
Майбутнього схилились стелажі …
Де ще так радісно шепоче ніжне море,
Де так п’янять джерельних вод ключі,
Де ще небес романси неозорі,
Де ще так пахнуть домом калачі …
Куди, кому, за що це все віддати,
За чим нестися в марну чужину,
Вже й клаптя на Землі нема де стати
Щоб не вподобався безумному кому …
Але ж шукають очі рідні очі,
Стискаєш пальці найріднішої руки,
Своє шукаємо у небі серед ночі,
Не можемо свого ми там знайти …
Бо тут воно, де чваниться байдужість,
Улесливість розсілась за столом,
Оббрехана десь за порогом мужність,
Ріжуть дерева в соте за селом …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Дружня рука