Дрімає дуб глухий у листі,
На день, що згасає, глядить.
Заплутавсь вітер у намисті,
На кущ калини ліг, та й спить.
Берізка посплітала коси,
Прикрила ними тонкий стан.
Трава лягла в сухі покоси,
Старий прикрасила паркан.
Побігла в даль доріжка криво,
Немовби, долі полотно.
Хотів би жити всяк красиво
Та то - не кожному дано.
Комусь любов, тепла доволі
І ріки ласки, щоб сповна.
Не відречеться хтось недолі,
Доки не вип’є всю до дна.
Не загубити б тільки душу,
Який не мав земний ти шлях.
Щоб не нести повік покуту,
На сповіді, на небесах.
08.12.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Валентина Ланевич