Земля за ніч поборошніла,
І місто, попелясто-біле,
Сніг-первісток з народженням вітає.
Та не прийнявши хрещення земне,
Під сонця гострими ножами,
Спливаючи струмками, сніг вмирає...
Прощальні помахи крильми,
І птахи білої зими,
Злякавшись сонячної днини,
Здійнялись у останій вирій,
Ще покружляли наостанок,
І скресли в лічені хвилини.
А ввечері, отари хмар,
Пригнавши, вітерець-вівчар,
В туману дзеркало криве
Поглянувши, узрів як осінь,
У сутінках над містом розплітає
Волосся сиве, дощове.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Володимир Загоруй