Як кохання чарівну весну
Твою вроду ніжно бережу
І вклоняюсь низько до землі,
За літа, я вдячний лиш тобі
Твої очі, ніби небеса,
Такі чисті, як в струмку вода,
А чарівність - слів не підберу,
Як тебе безмежно я люблю
Навіть, якщо ти у далині,
Згадую розмови дорогі,
Поцілунок перший, як дитя,
Як зникала із-під ніг земля
Бережу я навіть подих твій
Та рука торкає ніжність вій
І твоя чарівність неземна
Поглядом чарує небеса
Голос чарівний, як спів пташок,
Мелодійно лине до думок,
Я вклоняюсь низько до землі,
Милій, ніжній, що живе в душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик