тонкостінний дзвін
із димчастого кришталю
прозорим куполом
спускається на землю…
я ще не сплю…
лелію
і тихо струменію
на тонкостінній
кришталевій прозоріні –
стріляють іскрами оздоби різьблені
і візерунки срібно сині –
наче розписані морозними вітрами
шибки віконні
рожеві тіні – тіні золоті:
на тонкостінних кришталях –
цвіт папороті
горить у різьбленому листі
прозорий дзвін зими
висить над селами-містами,
над усіма нами…
арктичні вітри
розгойдують срібне било:
бов-в-в!…
сльози витри –
спи, забудь про любов,
забудь усе, що любила…
а я не сплю –
лелію…
з ирію
вернутися до себе мрію
розтріщини на льоду –
киплять під куполом кришталеві дзвони:
замість снігу, повсюдно в моєму саду,
як на Голготі, білі цвітуть анемони
скрізь-наздогад-навмання
у моєму саду
біле панує очікування
…не сплю,
вернутися мрію…
анемони – дочки вітрів,
скорбота Діви Марії
05.12.2020
Назва «анемона» у перекладі з грецької
означає «донька вітрів». Легенда,
пов’язана з цими чудесними квітами,
розповідає, що вони розквітли
на Голгофі після розп’яття Христа
на знак скорботи його матері Діви Марії.
А тому листки анемони, які складаються
з трьох частин, символізують Святу Трійцю.
Ще квіти анемони символізують очікування.
(за матеріалами з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: Валя Савелюк