Жаль траву під білим снігом,
Їй так бажалося зрости.
Сонцем бавитись і світом,
Зима розставила мости.
І листя на старій вербі,
У затінку мале було.
Раділо так свіжій траві,
У цьому світі - не одно.
Який зимній порятунок?
Запанувала навкруги.
Свою силу вона чує,
Іде полями напрямки.
А ось хвилі мчать по річці,
Одна одну здоганяють.
Вітру дивляться у вічі,
Берег хвилями вмивають.
Маха грізно та рукою,
Їй піддалась чомусь ріка.
Високо неслась собою,
Справжня володарка вона.
Крига річку враз покрила,
Заснули хвилі в одну мить.
Не страшна велика сила,
Нам головне у дружбі жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Валентина Ярошенко