Зненацька скотилось зі столу яєчко,
Розбилось горнятко від тремоло рук,
Втекло молоко і розсипалась гречка,
Заскиглили труби під зерняток звук.
Хвилюється серце і чай вистигає,
І ранок не ранок, і день, наче ніч,
Можливо, даремно, можливо, хто знає,
З тривогою в кухні сиджу віч-на-віч...
І час розтягнувся, мов кіт на бамбетлі,
Година, мов вічності смужка товста,
Що туго проходить у дня цього петлі,
Торкаючись шерсті рудого хвоста.
Хвилюється серце, а, може, не треба,
А, може, нагріти холодний свій чай,
І просто всміхнутись душею до неба,
Сказати тривозі своїй: прощавай...
І просто відчути, що ранок - це ранок,
Забрати надію з розсипаних мук,
Неначе маленький горнятка уламок,
Що раптом розбилось від тремоло рук.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Sukhovilova