Куди ж від себе зможемо втекти,
Як свою суть ми носимо з собою,
Де таке місце зможемо знайти
Звільнити душу щоб від страху й болю?
Куди втекти від заздрісних думок,
Якими душу нам бомбить диявол:
Що винні всі навкруг і люди, й Бог,
Що в нас життя, ніби мішок дірявий?
Куда втекти душі від грішних зваб,
Куди втекти їй від самої сЕбе,
Від статусу: гріха і смерті - раб,
Спасіння де знайти душі під небом?
Та, слава Богу, Звістка є для душ,
Що є Голгофа - місце для спасіння,
Куди летіти треба їм чимдуж,
Де пробачає гріх Христос творінню.
Бо смертний гріх, що полонив серця,
За нами, ніби тінь, слідкує всюди,
То ж нам Христос явив любов Творця,
Позбулися щоб рабства смерті люди.
За гріх наш Сином жертвував Творець,
Якщо душа перед Христом лукавить,
То місце покаяння для сердець
В гонитві за грошима не цікавить....
ЗВА́БА - те, що приваблює, манить, спокушає.
ЛУКАВИТИ - суперечити законам життя, що дав Бог, хитрувати, приховуючи правду, кривити душею
#######################
Куда нам от самих себя бежать?
Куда нам от самих себя бежать?
Как тень, за нами следует душа,
Коль в наших душах наших бед источник,
Не убежать от них ни днём, ни ночью.
Куда бежать от собственной души,
Когда она рабыня в царстве лжи,
Где завистью сердца терзает дьявол,
От вида власти, роскоши и славы.
Куда же нам из рабства убежать,
Что нас пленило с помощью деньжат,
Мировоззренье в наших душах строя,
Что ничего без денег мы не стоим?
Пока душа прикована к деньгам,
Пока ценней души продажный хлам,
В любой стране всего земного шара,
Всегда ей будет плохо или мало.
Из рабства "смерти - лжи" - куда бежать,
Не верит коль Создателю душа,
Что души Искупил Христос от смерти,
Чтоб статус дать им вечный - "Божьи дети"?
Чтоб Бога на трон сердца воцарив,
Познали мощь Его святой любви,
Перед которой дьявольские цепи
В мгновенье ока превратятся в пепел!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Ведомая любовью