Теплий дощик з неба лив по золотім світанку ,
Я не бачилась з коханим до самого ранку,
Ганок вкрило сонце цей день навіяв краще,
Вранці рано коси розплела на щастя.
Світлі лучі в небі мов злото засіяли,
І райдуга в блакиті проміння розливала,
Мені в долоню впала остання ніжна крапля,
Я біля його постаті на мить чомусь заклякла.
Моє серце стучало,стукало до бою ,
Сьогодні віддаю йому я душу й долю .
І хмари розійшлися, долоню твою взяла,
По доріжці щастя заквітчаній ступала,
Ми йдемо у майбутнє тримаючись за руки,
На двох тепер одне життя,на двох і спільні муки,
Разом тепер всі радощі й печалі ,
Розподіл нам створили вперед шляхи і далі .
На двох одне життя каблучки віщували,
На двох одна любов, без тями покохали,
Не стерти це кохання,не вирізати з тіла,
Воно далеко в серці, на дні крові осіло .
На двох всі пори року, буденність та свята,
Й звичайний день під ковдрою із носиком кота,,
Зимовим вітром вкрита,засніжена хатина,
А влітку кущик мальви розквітне біля тину.
На двох одні дороги, дощі і заметілі,
Сьогодні у майбутнє фата волосся вкрила,
Сторінка чиста вдаль папір перегортає ,
І завтра день новий на нас уже чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2020
автор: Вікторія Павлюк