ІРОНІЯ ДОЛІ…

   Схожі  ми  і  наші  долі,
   ми  пройшли  складні  путі...
   Одинокі  ми  обоє,
   і  все  більш  стаєм  сумні...
                 Я  тополя  серед  поля,
                 а  ти  явір  вдалині...
                 І  хоч  схожі  наші  долі,
                 та  не  сходяться  путі...
   Вітер  листя  рве  тополі,
   явір  гнеться  до  землі...
   Чи  іронія  це  долі,
   а  чи  прикрості  сумні?..
                 Затули  мене  від  вітру,
                 я  служитиму  тобі...
                 Ти  один  в  усьому  світі,
                 найпотрібніший  мені...
     Все  дала  мені  природа:
     стан  і  коси  золоті...
     Що  скажи  зробить  для  того,
     щоб  сподобатись  тобі?..
                   Я  зверталась  вже  й  до  Бога,
                   щоб  поміг  мені  й  тобі,
                   щоб  зійшлись  наші  дороги,
                   на  цій  праведній  землі...
     Та  не  хоче  моя  доля
     усміхнутися  мені...
     Розділили  нас  дороги
     назавжди  на  цій  землі...
                   Та  й  нема  вже  в  мене  сили,
                   помогти  тобі  й  собі...
                   Це  іронія  все  ж  долі,
                   а  не  прикрості  земні...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2020
автор: геометрія