стидалася реготу вітру розхристана ніч_
вдивлялася звіром голодним на пасіки сірі_
збирала строкате сміття кособоких узбіч,
мовчала розрідженим шумом в пустому ефірі_
>
молилися чорним екранам одутлі жерці_
нещадний ліхтар над веб-камерним оком знущався_
котилася кисла сльоза по нічийній щоці ,
останні сліди замітали примари ікласті_
>
сумнівна присутність з’їдала інфляції рим,
крило кажана накривало абстракцію міста_
шкребла гострим пазуром зморшки нової кори
загорнута в мотлох знесилена тінь падолисту_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2020
автор: Ки Ба 1