"Горе безпечним…" Коли б це збагнули,
У каятті би потребу відчули.
А так безтурботно ходять, сміються.
Бог шанс дає: може все ж схаменуться?
Та люди не хочуть, сліпі і глухі.
Не з вадами вуха, це вади не ті,
Не вади очей - похворіли серця.
Щоб їх лікувати ідуть до Творця.
Та де є охочі, бажаючі де?
Господь полікує! "Прийдіть!", - всіх зове.
Гріхи полюбились. Безпечність, комфорт…
Сьогодні Бог стукає, стукає знов.
"Горе безпечним…
День нещастя вважаєте ви за далекий, а час насильства зближаєте!
Ви вилежуєтеся на ложах з слонової кости і вивалюєтесь на постелях своїх, і їсте баранів із отари та ситих телят із обори.
Під гусла співаєте ви, мов Давид, ви музичні знаряддя собі видумляєте.
Ви вино попиваєте чашами, і намащуєтесь добірною оливою, і над спустошенням Йосипа не вболіваєте". (Біблія, Амоса 6:1; 3-6)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: Лілія Мандзюк