Я — неназвана пустка

я  —  неназвана  пустка,
на  півслова,  півподиху.
напівсвітло...  я  —  мить.
сну  розірвана  хустка,
цятка  в  небі  небес,
що  від  тебе  горить.

ти  —  вершина  всіх  храмів
людських  —  тіл  і  душ.  
ти  —  природи  весь  сенс,
рим  початок  й  кінець...
ти  —  перо  жінки-мами
і  тиша  ночей,  сонця  гленс...
глибина  твоя  космосу  
лиш  за  взірець.

02.12.2017

#баянське

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: Микита Баян