Ішли ми різними дорогами.
Бувало, вверх, частіше - вниз.
І за незримими порогами
Благали долю:"Зупинись!
Перепочинь хоча б на хвилечку.
Перегортай життя листки.
Постав на роздоріжжі стрілочку..."
А може, краще навпрошки
До тих вершин іти омріяних,
Що так манили. До небес
Підняти радість душ окрилених,
Щоб лід відчуженості скрес.
Летіла доля крутоярами
Кудись у безвість стрімголов.
А роки плинули отарами.
Та ми шукали знов і знов
Ті перехрестя, що не склалися,
Не віднайшлось таких доріг.
Ще не зустрівшись, розпрощалися.
Ніхто з нас долю не зберіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: Тамара Шкіндер