Що головне?…

[b]Не  люблю  виставляти  напокАз  
Ні  біль,  ні  радість,  щастя  ні  скорботу.
Не  бачу  сенсу  щоб  іти  раз  в  раз
На  ешафот  неначе  на  роботу.
Платити  частками  душі  
Волію  лиш  за  те,  що  найдорожче.
А  про  пустельні  міражі
Лише  хороша  книга  хай  шепоче…
«Метати  бісером  серед  свиней»
Давно  вже  перестала.  А  навіщо!
Не  перший  день  живу  серед  людей
І  можу  обійтись  без  снів  провіщих.
Нема  на  лобі  в  кожного  значків
Він  друг  чи  ворог,  бреше  чи  правдивий
Ніхто  не  дасть  гарантій  поготів
Хто  зрадить,  а  хто  вірний,  хто  фальшивий.
Нема  й  не  буде,  отже  обирати
Самим  доводиться  в  житті.
Не  обирають  Батьківщину  й  Мати  –
Духовні  цінності  святі!
Все  інше  надто  вже  мінливе
Сьогодні  мінус  –  завтра  плюс,
От  тільки  друзі!..  це  важливо!
За  них  я  Богу  помолюсь!
Їх  небагато,  та  надійні!
Дай  Бог  щоб  в  кожного  булИ.
Прості  і  щирі  не  стихійні,
Щоб  в  спільних  поглядах  жилИ.
Та  ще  родина,  дім  затишний,
Люблячі  очі,  сміх  дитячий.
За  них  я  дякую  Всевишній
І  буду  все  життя  благати!
Щоб  Ти  відвів  від  них  печалі,
Щоб  дав  їм  розум,  щастя,  сили.
Щоб  на  життєвім  карнавалі
У  них  всі  ролі  були  білі.
Щоб  на  столі  завжди  був  хліб,
Біда  щоб    дім  їх  обминала.
Щоб  на  Різдво  багатий  сніп
Їм  щедро  доля  дарувала.
Щоб  діти  чемними  були,
Батьків  і  старших  шанували.
Щоб  всі  у  злагоді  жили
Й  дороги  в  Храм  не  забували.[/b][/b][i][b][/b][/i][/i][/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2020
автор: Людмила Лайтер