Є гарна традиція все ще,
В віддалених селах жива,
Її я побачила вперше,
Коли в Копійча́нім була…
Стоїть між хатами криничка,
З якої ще воду беруть,
І дуже мені захотілось
Водички із неї ковтнуть,
Бо тут сама справжня водичка,
Джерельна, як Божа роса,
Доглянута, як молодичка,
Під дахом, закрита, краса.
Іду до криниці з думками,
Чи вправлюсь води я набрать,
Та навіть й не мала у тямі,
Що хтось міг про мене подбать…
Настільки далека від то́го,
Що бу́ло колись зазвичай,
Я здивувалась, що повне
Стояло відро на кільцях…
Хай буде хата і скраю,
Особняком хтось живе,
Але та вода, що стояла,
Сказала мені про нас ВСЕ…
30.11.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2020
автор: Галя Костенко