Ці звуки тремтливі, обірвані струни
Усе моє щастя мальоване осінню
Вертають здалека доносяться сумно
Крізь зачинені двері доносяться й досі
ЦІ звуки тремтливі – усе що в мені є
Всі інші здобутки по світі роззичив
Над хмарами тиша у небі синіє
Торкається серця і кличе,і кличе
Душа безкінечна душа незлічима
А серцю сьогодні і солодко й гірко
Дивлюся в захмарне сумними очима
Десь там де зникає згасаюча зірка.
Падуть перед очі світанки далекі
І мрії солодкі на кожному кроці
І піниться щастя у глиняні глеки
Дитинство і юність у білій сорочці.
Ці звуки тремтливі у сні що наснився
Душа ще домріє душа дорадіє
Хоч втомлені руки та час не спинився
Раз є ще потреби і є ще надії.
Парище
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський