Розлам

Ходили  з  камнем  по  землі
І  не  плекали  своєї  сили
Як  рости  то  -  гиба  в  чорноземі,  
Це  не  під  сонцем  жити...

Ходив  тут  сівач  всієї  любові  повен,
Над  ним  було  співало,  аж  саме  небо.
Та  світ  взнадняв  хмару  внад  високе  скелля,
Що  під  лукавим  оком  -  було  правду  розпинали.

І  не  було  причини  зла  в  того  ката
Лиш  задзеркальна  сліпота,  на  незріле  своє.
І  ж  так  далеко,  пішла  їх  земля  від  неба,
Що  не  своє  -  собі  взрікли  падіння.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Fills Agler