Замість совісті в груди службу,
Замість милості в руки користь,
І ненависть таку відчайдушну,
Що в собі потопила совість.
Про їх правду багнети казали,
Й свіжовириті братські могили.
Щоб насититись, смерть годували,
Не хотіла – вдавались до сили.
Та зламати не вийшло – зігнули,
Стерли пам’ять народну до часу,
В стрій радянський тіла одягнули,
Не навчили слухать наказу.
Хто ви є? Наїлися вдосталь?
Накупались в людському горі?
Людська кров – і для вас страва гостра,
Не убити багнетами волі.
Можна вбити народ, та не волю.
Можна знищити тіло – не душу.
Ходять знов орачі по полю
І життям засівають сушу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Волинянка