[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UwHI0W2reBA[/youtube]
[b]Б[/b]уло давно та кожен пам’ятає,
[b]І [/b]знову палить на вікні свічки,
[b]Д[b][/b][/b]ітям і внукам вкотре відкриває,
[b]А[/b]нтигуманні, траурні стрічки…
[b]Г[/b]рішна земля стогнала від знемоги,
[b]О[/b]станні крихти з’їдені давно,
[b]Л[/b]ишилось трохи, вже не носять ноги,
[b]О[/b]чі мутні запали десь на дно.
[b]Д[/b]орогою бредуть і їсти просять,
[b]О[/b]сиротілі, пухлі дітлахи,
[b]М[/b]олитвами до Господа голосять:
«[b]О[/b], Боже милий, за які гріхи?»
[b]Р[/b]оками незбагненна та руїна,
[b]У [/b]якій вистояла наша Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч