ЗАПАЛИЛА СВІЧКУ…

Запалила  свічку,  сльозу  витираю
Розповідь  бабусі  тихенько  згадаю.
Трагедію  нашу  завжди  пам*ятаю,
За  душі  загиблих  я  в  Бога    благаю

Розриває  серце,  покотились  сльози
І  душа  у  мене  в  смутку,  і  тривозі
Від  голоду  люди,  діточки  вмирали
У  своїх  катів,  хліб  -  зерно  благали.

Та  кати  жорстокі,  хати  розбирали,
І  людську  надію  вони  відбирали.
Та  за  колосочок  на  місці  стріляли,
А  зерна  отії    ногами  топтали.

Отак  в  Україні  геноцид  робили,
Так  Голодомором  людей  погубили,
Зерно  і  картоплю,  свиней  і  коней,
А  також  всю  їжу,  забрали  в  людей.

А  люди  тримались,  що  могли  те  їли,
За  своє  життя,  боролись  щосили.
Діток  хоронили,  до  Бога  благали,
На  їжу,  останню  одежу  міняли.

А  ті  хто  все  ж  вижив,  долі  не  скорився
Назавжди  із  горем  у  серці  лишився.
Нам,  малим  онукам,  це  розповідали,
І  крихту  до  крихти  в  долоні  збирали.
                                           Надія  Гуржій
26,11,2020р

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2020
автор: Надія Гуржій(Свинар)