ОСТАННІЙ ЛИСТОК

Обпалене  листя  поволі  з  душі  опадає,
Оголена  правда  у  серця  надію  краде.
В  німому  мовчанні,  промерзла,  лише    споглядає,
Як  вітер  оголює  віття  осінніх  дерев.

В  розчахнуту  браму  тікає  сполохано  віра,
Подалі  від  холоду,  лютих  зимових  вітрів.
Волає  душа  диким  ревом  голодного  звіра,
Що  тільки-но  вижити  в  лісі  жорстокім  хотів.

Одна  лиш  любов  захистить  від  нещадного    вітру,
Що  душу  оголену  скручує,  ніби  в  клубок,
Лиш  тільки  вона  поверне  і  надію,  і  віру,
Й  на  дереві  міцно  прив'яже  останній  листок.

©  Зоряна  Кіндратишин

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2020
автор: Зоряна Кіндратишин