Замріяна, і на душі так сонячно,
Що навіть з неба жовті сполохи
Попадали додолу в капелюхи,
В гарячі золотаві кругляхи.
Рослинки стрункі нарікаючи «соняхи»,
Полем, мов морем, котяться спалахи,
Відблиски сонячні, як мікровибухи.
Я підставляю промінчикам руки,
Квітки граційно повторюють рухи,
Якісь ніби чують музичні звуки.
То, може, співає дзвінка й солов'їна,
Яскрава моя гомінка Україна.
Пісня її поетично-лірична,
Здається, її відчуваю фізично.
Літо розлите цвітом своїм надихає,
Світлом заповнити душу мою обіцяє.
Нива родюча ласкаво мене обіймає,
До себе тихенько пригортає й гойдає.
Мрійлива дівчина у соняхах жовткових
Танцює вільно в мареннях ранкових...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2020
автор: