Вже час, супутнице моя,
Скидати з себе тілогрійки.
Прийшла поезія сумна,
І бас-гітара сипле двійки.
Поет десятка милих дум
Й сердець розірваних на сцені.
Я — актор театру сурм,
А ваше місце — у партері.
Хай я не чую у свій бік
Ні похвали, ні компліментів.
Зате мені не сиплють з уст
Бравад, прокльонів й сентиментів.
Поезія — то річ складна,
Та ще складніше грати ролі,
Які не вмістяться сповна
В мій театральний капітолій.
зі збірки "Фантасмагорія життя"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2020
автор: