Короткі дні і довгі вечори –
Листопад він такий, чомусь так смутно…
Із нетерпінням вже чекаємо зиму,
А потім і весна буде на горизонті.
Ту темряву вечірню – не люблю,
Ніколи не любила, лиш терпіла.
Хочеться сонця, світла і тепла,
А пізня осінь все дощем омила…
Постійно краплі стукають в шибки,
На вулиці розмокло геть усе…
Дощі холодні, неприємні і сумні,
Душа ж бажає, щоб скінчилось це.
І кожний рік одна і та ж картина:
Погоду не змінити, хоч заплач.
Ця осінь пізня душу окропила,
Її постійно їсть міцна печаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: