Взяв дощ і вечір нас в полон обох
Душа болить коли вона самотня,
Я буду поруч завжди - як сьогодні:
Самотність цю розділимо на двох.
Обнімуть хмари місяцю чоло,
Збіжаться зорі зграйкою погрітись,
І будуть мов красуні чепуритись,
Вдивлятися в річок розлите скло.
Мого ти серця, рук тепло відчуй,
Чомусь цей вечір так минає швидко,
Тобі віддам всю ніжність як лебідка,
А ти свою для мене подаруй.
З дощами вечір утікає в ніч,
І як разом з тобою нам набутись,
Кохання мед... Чи то гірка отрута...
І хто на це питання відповість?
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: синяк