Не дивіться, що песик малий —
Він давно уже виріс, розумник.
Навіть подекуди вже сідий,
Мій завжди непохитний заступник.
Не дивіться, що очі мов гудзики —
Вони дивляться прямо в душу.
Ми змовники з ним, ми союзники.
Гладжу легенько шерсть із плюшу.
Не дивіться, що чорної масті —
Він добряк із огнистим серцем.
Нашепчу в його вушка пухнасті,
Що він є моїм натхненцем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: