То не дивно, що так сумно,
коронавірус ще квилить...
Те дивніше, що у владі,-
непутьовий люд сидить...
Сидимо все більше дома,
боїмося підхопить,
вірус всі закрив дороги,
і все важче стає жить...
Віє вітер, осінь плаче,
і дощами капотить...
В кого серце ще гаряче,
той зуміє щось зробить...
Все ж надіємось на краще,
прийде ж вірусу кінець...
Заясніє сонце ясне,
принесе весна вінець...
Перетерпіти все треба,
все ж розвиднеться колись...
Допоможуть сонце й небо,
не сумуй, весни діждись...
А весна ж пора чудова,
ще й пісні в ній зазвучать,
і природа веселкова,
серця й душі звеселять...
Набираймося терпіння,
щоб ще зиму пережить,
влади нашої сумління,
вже пора нам розбудить...
То не дивно, що так сумно,-
вірус, осінь і зима...
Весна прийде неодмінно,
й допоможе усім нам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: геометрія