Росте батькам на радість Поля
Старанна, гарна і смішна
А у дворі росте тополя
Зелена, довга та струнка
Як в травні блискавка засяє
Біжить під дерево мала
Воно її оберігає
Неначе рідне обійма
Коли у серпні жах-спекотно
Хмаринки в небі не знайти
Ховаються малі під крону
Сидять, говорять до пітьми
Настане жовтень й наче диво
Зійде на землю із небес
І розфарбує так звабливо
Дерева в колір 7 чудес
Збирає Поля листя в школу
Червоне, жовте, золоте
І дякує своїй тополі
За те, що в неї воно є
А як прийде зима холодна
То з сумом дивиться на Вир
І згадує як дід приходив...
Тополю він колись садив
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: tru