Людські серця сповнюються священним трепетом зайвим,
Коли переступаємо пороги джерел культури.
Проходимо в урочистому мовчанні їх залами,
Де зберігаються священні реліквії з натури.
Які розповідають про далекі, давні вогнища,
Про перші поселення, про славні подвиги пращурів,
Про давніх гончарів, хліборобів, зброярів, воїнів.
Не воскресить минулий час, як сльози розгублених фраз.
Сама мати-земля розкриває для нас своє лоно.
Показує мечі й рала, луки й стріли, серпи й сокири.
Вже скільки стежок слалося та щось зосталося, зійшло,
Де не по добрій волі - по неволі не тримався мир...
Пригашені подій вогні...В землі заховані віки.
У спіненій хвилі були східно - слов*янські племена.
Багато остиглих слідів та вільні, глибокі думки.
Нам до вподоби пошук. Хіба потрібна клята війна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Маг Грінчук