Коса

Коса  густа  знов  розплелася
І  аж  до  пояса  вона  вилась
У  парубка  дівчина  закохалась
На  крик  душі  не  повелась

А  груди  ніби  моря  хвилі
Солодкі  перси  ніби  кличуть
До  себе,  ніжний  погляд  лине
В  душі  прекрасний  світ  несуть

Красою  карі  очі  знов  засяють
Зоря  на  небі  мов  вогонь  горить
Думок  свободу  знов  засліплять
І  можуть  всесвіт  підкорить

Простягши  знову  свої  руки
В  яких  живе  вся  ніжність  и  тепло
Як  в  щасті  в  них  би  обвилися
Вони  зігріють  більше  ніж  хутро

Навіщо  лиш  потрібно  знати
Коса  навіщо  так  милує  погляд
Що  неможливо  лиш  спостерігати
В  є  бажання  весь  час  бути  поряд
28.02.2004                  (Яресько  Я.М).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Ярослав Яресько