Залишу я для тебе місце в серці,
Щоб ти там зберігала почуття,
І щастя в нім збиралося в озерце
Та змінювало рідні нам життя.
Не вірю я що ти із серця зникнеш,
Лишаючи у ньому пустоту,
Минуть роки і я потроху звикну,
Кохаючи дівчину, та не ту.
Не ту, бо не мені її зростили
Плекали, пестили, любов дали
На фальш-оману я потрачу сили,
Доки б надії щастя геть пішли.
Чомусь манеру дивну мають люди
Зненацька рвати свій душевний стан.
Життя одне і часу більш не буде
Прожити в щасті з чистого листа.
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Oleksandr Poprotskyy