Хочу знову у літо

Хочу  знову  у  літо,  бо  нині  уже  засніжило,
На  зеленому  листі  вляглася  дрімливо  зима,
В  ній,  здалося,  все  втихло,  зомліло...  а  може  віджило,
І  нема  в  тім  розради...  та  й  ніби  печалі  нема.
А  я  хочу  знов  злив  серпанкових,  веселок  багряних,  
Квіту  стиглих  вишень,  пишних  трав  -  їх  дзвінких  косовиць,
І  вітрів  незбагненних  -  у  снах  заколишуть...  нагрянуть,
Впасти  хочу  у  диво  пшениць  і  лежать  горілиць.
Бо  за  щастя  ось  так  -  задивлятися  в  небо  мрійливе,
Дивуватись  зіркам,  де  виблискує  задум  зіниць,
І  вмиватись  із  жмень  кучерявої  панночки  -  зливи,
І  ховатись  за  обрій  нічних  мерегтінь  -  таємниць.
Та  сьогодні  вдягнулося  небо  у  відчай  холодний,
Все  затихло,  віджило  -  відспівані  жваво  пісні,
Тільки  сніг  витанцьовує  в  перший  свій  вечір  -  голодний,
Тче  полотна  білющі  на  диво  і  літу  й  мені...

(С)  Леся  Утриско  Воробець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Леся Утриско