Під завісу морозного дня
У душі просиналось кохання.
Хмарки в небі пливли навмання,
Із грудей виривалось зітхання.
Серце билось у ритмі з твоїм,
На губах заблукала усмішка.
Міцно пальці схрестив херувим,
Щоб любов поміж двох була вічно.
Опускавсь сонця диск за гілки,
Переливами грав наостанок.
А у душах з’єднались містки,
Щоби разом стрічати світанок.
23.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Валентина Ланевич