Закутані у листя золоте,
Дерева діамантові край ставу.
Напевне вони думають про те,
Як пережити зимоньку лукаву.
Нагрянуть скоро в доли холоди,
Запустять колотневу безугаву.
Й не буде їм сховатися куди,
Кручинонька не спинить песиглаву.
Й кусатиме їх тілонько мороз,
Скує у лід ставочки… і заплаву.
Впадуть досіль багряні у гіпноз,
Осиплють свої шати і оправу.
Надія, як учора, знову й знов,
У сні зігріє збуджену уяву.
Не згорнеться кристаликами кров,
Переживуть золочені лукаву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Волиняка