Тіні летять коридорами, сяють знедолені очі,
І промовляють потужнії гласи сумних санітарів
Всякії речі невтішнії тіням отим побліділим,
Очі ж палають надією, що невмирущою стала,
5 Сила людини величная тут помічається зразу.
Кожная тінь помарнілая має історію власну,
Кожная тінь захворілая має безмежную душу,
Тільки багато закрилося зовсім тіней величавих
В горі своєму жахливому – то волевияв хвороби;
10 Скрито таїну чудесную цих незбагненних химерів.
Мкнусь коридорами темними тінню незнаною тихо,
Очі мої загорілися ясною піснею світла,
Знаю напевне майбутнюю долю свою безутішну,
Тільки нікому відкритися не удається словами –
15 Світ дивовижний ховається за непроглядним тілесом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: