Карбує час життєву кожну мить,
Уписуючи все в свої скрижалі,
І чути звідти, як Дніпро шумить:
То козака в похід він виряджає.
Не раз, не два доводилось ходить
Козацтву, щоб спинить ворожу зграю,
Тож наші землі – боротьби плоди,
І груди мої гордість розпирає.
Коли загляну в сиву далечінь,
Ізвідки проросло й моє коріння,
Молюся мимоволі при свічі:
«Дай, Господи, нам сили і терпіння,
Щоб Україна вистоять змогла
У боротьбі, що тягнеться віками,
Здолаєм таки хижого орла,
Бо ж навчені іздавна козаками!
18.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Ганна Верес