НА МЕЖІ СТОЛІТЬ


Зірвалась  доля  на  межі  століть
Й  погнала  вперто  в  невідомі  далі.
Коріння  рвала,  пишну  крону  віть,
Готуючи  майбутнє  по  спіралі.

І  два  десятки  літ  –  як  день  один,
Як  марево:  ні  спереду,  ні  ззаду…
В  сльозах  і  ностальгії  часу  плин
І  одинокість,  загнана  в  засаду.

Не  нарікання  –    щира  дяка  всім
За  ґарт  душі,  за  послух  і  науку.
Іспанія  впустила  у  свій  дім,
Зміцнила,  щоб  подати  в  поміч  руку.

Лишень  у  серці  Матінка  свята,    
Країна  рідна  й  наймиліша  мова.
Хоч  доля  еміґрантська  непроста,
Спасибі,  –    за  чуже  сердечне  слово.

     25  квітня  2018

(с)  Валентина  Гуменюк  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: палома