Школьные подруги.

Школьные  подруги.
         Серебрятся  волосы,  летят  года,  стираются  из  памяти  события  и  имена,  но  школьные  подруги  –  это  навсегда,  бальзам  для  сердца  и  души,  так  важно  их  поддержка  для  меня.  В  далеком  1961  году  мы  встретились  и  подружились,  воспоминания  о  школьных  годах,  юности  согревают,  вдохновляют,  старость  тормозят.
       Подруги:    две    Валентины,  Ирина,  Зинаида    -  с  ними  тесно  связана  судьба  моя.  Ведь  столько  лет  прошло  с  тех  пор,  а  связи  с  ними  сохранились,  нас  многое  объединяет  в  жизни  –  учеба,  интересы  общие,  поддержка  словами  и  делами.  
В  школу  по  утрам  мыс  Валентинами  и  Ириной    ходили  вместе      по  верхней  улице,  где  ездили  автобусы  ,  а  возвращались  по  нижней,  с  отдыхом  на  скамейках,  так  интересно  было  нам.  
     Класс  у  нас  был  очень  дружный  и  образцовый  по  успеваемости.  Заслуга  в  этом  первой  нашей  учительницы  Бижко  Нины  Федоровны  и  ее  мужа  учителя  истории  Бижко  Федора  Филатовича.
     Поздравляя  с  Днем  рождения  своих  подруг,  пишу  всегда  я    так:    для  мене  ти  подругою  залишилась  жаданною,  найкращі  спогади  повязані  з  тобою!
Щоранку  в  школі  зустрічались  ,  відверті  розмови,  таємницями  дитячими  ділились,підтримували  і  знали    одна  за  одну  майже  все.
 А  коли  юності  пора  настала,  наша  дружба  все  міцніла,  всі  свята  разом,  в  клуб  на  танці  в  вихідні  ходили.      Батьки      наші,  коли  приходили  ми  в  гості,  з  повагою  ,  любов’ю  ставились  до  кожної  із  нас.
     Так  швидко  роки  юності  летіли,  випускний  бал,  за  ним  путівка  в  загадкове  самостійне  для  кожного  життя.  Це  мабуть  доля  так  далі  вирішила,  що  хоч  працювали  ми    у  різних    коллективах,  продовжували    ми    дружити  ...  Чудові  незабутьні  роки  ті  були...З  Іриною  ми  навідь  декілька  років    працювали  разом.  На  роботу  і  з  роботи  разом,  підтримували,  дружбу  берегли.
       Незабаром  заміж  всі  ми    вийшли    ...В  нас  дітки  майже  однолітки...
 Вже  потім    сім’ями  дружили  ми.
     Життєвий  шлях  він  не  простий,  тернистий,  так  сталось,  що  ми  з  чоловіком  і  донькою  3  річною  Іринкою  переїхали  жити  на  Крайню  Північ...Тут  почалося  у  кожного  життя  своє...
       В  той  час  мобільних  телефонів  не  було,  звязок  прервався  наш,  проте    я  завжди  шкільних  подруг  цінила,  поважала  і  ціню,  для  мене  дружба  з  вами  як  бальзам  для  серця  і  душі...
23.11.20          15.25
На  фото  –  мой  рисунок.



   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Тома