Просто випити з тобою чаю,
Мовчки, на суходолі,
Ба́йдуже зелений він, чи чорний,
аби гарячий, аби поволі.
Не питатиму хто він, чи звідки,
Мабуть не моє кляте діло
Думками змирився, не важко,
Та чомусь ще ломить тіло.
Погано, коли тебе не бачу
Коли ти поряд–стає ще гірше
До болю знаєш теж звикають
Завдяки йому́ міцніють вірші.
Ланцюги до сьогодні палають,
Розірвати не досить сили,
Нас янголи й досі кохають,
Вони нас залишитись просили.
Не судилось вернутись до раю
Херувим біля царських воріт,
Він облудних не пустить, я знаю,
Й тих у кого під серцем графіт,
Мій час минув, та я чекаю
Мені не видали ще ролі,
Піти випити самому чаю
Аби гарячий, аби поволі.
Т.М.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Тарасов Максим